Вонігово
Вонігове — село, розташоване на правому березі річки Тереблі, за 12 км на північний захід від районного центру, до залізничної станції Буштино, центру громади — 3 км.
Назва села Вонігове походить від прізвища Вайнагій.
Вонігове вперше згадується в письмових джерелах за 1389 рік, коли ним володів Хустський замок.
З 18 ст. зберігся стародавній будинок «Палата» родини Кьолчеї, у 19 ст. діяла синагога.
У 1751 р. в селі була церква “деревяна з вежою, шинґлями крита, у добром состояню, не знати от кого благословлена. Образами слабо украшена… Книги церковні всі. Звони два… Замок желізний. Посвященна св. Николаю…”
Очевидно, це була церква, збудована в стилі “готики Потисся”. Споруда, що стояла на місці теперішнього двору М. Д. Лучка, згоріла на початку XX століття, а місце престолу позначене камінням та трьома горіхами. Службу правили під великим навісом у Поповича та в хаті Петра Думинця аж до спорудження у 1912 р. теперішньої мурованої церкви Св. Трійці, яка належить до кращих мурованих храмів початку XX століття.
За спогадами старожилів кошти на спорудження церкви збирали в США уповноважені для цього, план церкви також привезли з Америки. Церква справді схожа на американські псевдоготичні храми. Землю для церкви громада купила в єврейської сім’ї.
Церкву св. великомучениці Варвари почали будувати при головній дорозі, біля школи, у 1926-1927 роках. Організував та очолив будівництво монах Тереблянського монастиря Вікентій (Василь Орос) Коробове склепіння й, очевидно, дахи зробив місцевий майстер Василь Демко.
У північно-західному куті двору поставили одноярусну каркасну дзвіницю з двома дзвонами. Церква перестала діяти після 1945 р. Близько 1960 р. споруду пошкодила блискавка.
Згідно з документами, церкву зняли з реєстрації 22 листопада 1960 р., а в 1961 р. її розібрали і дерево продали Олені Поп та Василю Добопгу.
У 1937 році до села священиком був призначений Юрій Станинець — український письменник та громадський діяч, депутат Сойму Карпатської України, член Національної спілки письменників України.
12 лютого 1939 року відбулись вибори до Сойму Карпатської України, на яких абсолютну більшість голосів виборців (близько 92,4 %) здобули кандидати Українського Національного Об'єднання. У Воніговому, який належав до округи «Тячів», за УНО проголосували 707 виборців.
Під час угорсько-фашистської окупації хортисти інтернували 50 жителів села, а 20 — відправили на примусові роботи до Угорщини та Німеччини.
Визволено Вонігове від фашистських окупантів 21 жовтня 1944 року.
У Вонігові народився кандидат біологічних наук, доцент Київської сільськогосподарської академії І. М. Григора; проживала верстатниця Буштинського лісокомбінату, депутат Верховної Ради СРСР Г. І. Покотило. .